Позначка: блог

Не Дайрі…

Кожен раз пишу запис великий, і думаю “стоп! Треба скопіювати і зберегти текст! Раптом глюк буде і текст весь зникне..” – а потім кажу собі “Русь…це тобі не Дайрі. Тут всі твої текст зберігаються автоматично з певним інтервалом” – і дійсно…до маленьких зручностей звикаєш швидко…

Тим часом, блог перекладено…

Щось почистив, щось відредагував, щось видалив. Десь тиждень на все пішов, та й косяків по текстам, певно, багато, але то вже легше читачів (якщо такі будуть, бо те що я зробив приблизно звучить як “знищити сайт” для Гугла) попросити, щоб відписували по помилках. Бо ж я манав перечитувати персональну “Війну і мир”, та й як завжди – щось та не помітиш. Вже як є…

Трішки відійду від стану “лємончіка”, і напишу як то робиться, загалом. Бо ж може хтось такий дурний як і я, вирішить перекласти все українською. Але що цікаво – то там, то сям наблюдаю оці от “дякую за українську”, не те щоб мені воно треба, а просто знаю (ок, скажімо так, вангую), що ніхто не оцінить всіх тих трудів. Але в нашому житті є принципові речі. Коли ти робиш щось, щоб було саме так, а не інакше. Тож, в певному сенсі, це не від щирої любові до всіх україномовних людей, бо ж серед них теж бувають ті ще тварюки. Це всупереч тим російськомовним, котрі заходять на сайт через ВПН з Буркіна-Фасо, щоб…пхах, тепер вже прочитати статтю українською.

Як казалось у БК, “Раймонд К.К. Хессел, сьогодні вечеря задастся тобі надзвичайно смачною, а завтра буде найпрекрасніший день у твоєму житті.” – загалом, завтра ми побачимо нульову статистику блога. Такий собі нульовий день, в певному сенсі. А далі буде видно, наскільки блог оживе. Це як пересадити рослину в новий горщик…

Творчий зріст..

Цікаво дивитись свої записи, що робились 6 років назад. Пости про музику, про ігри. Технічні статті туди ж. Навіть коли була лажа з картинками – я їх додавав в старі пости і не перечитував, а зараз, всеж, пробігаю очима..бачу те смішне виділення абзаців, та й загалом, як було написано…цікаво бачити, як змінюється твоя манера написання одних і тих самих речей. Підхід змінюється. Ти починаєш більш досконало робити свою справу. Це не ті речі, на котрі ти вивчишся в інституті – це те, що отримуєш з досвідом.

Технічно в моїх текстах і постах безліч косяків (і тих що були, і тих, що зараз є), але тексти все одно мої. Зі всіма моїми і їх косяками… 🙂

Колись був випадок..

..що я довіряв Амазону. Була така штука, що можна було розмістити файли картинок у них на хмарному сервісі. Платити за те було треба копійки, та й загалом зручно. І от стався день, і якийсь сраний глюк (щоправда був пов’язаний з трішки невірним налаштуванням – дано доступ до файлів на заміну) зробив так, що…в мене в один день не стало всіх картинок у блозі. На той момент це, якщо не помиляюсь, близько 200-230 записів. Тобто можна уявити собі…

Тоді я три дні сидів, з архівних місць діставав картинки, завантажував на сам сайт, доводив все до розуму. З тих пір я роблю бекап окремо картинок до статей, і окремо бекап всього сайту. І от я вирішив, що треба перевести мені весь блог українською. Останній раз там було, якщо не помиляюсь, близько 435 статей…з картинками…грець з ними, мені треба перекласти 435 статей, більшість з яких мають більш ніж 1000 слів…

Здається, я знайшов собі справу на зиму…

Ps ніт, лишити це як є неможна…

Как будто дом наш залило водой..

..И что в живых остались только мы с тобой..

Порой накатывает такое чувство, будто вагон метро, идущий по тунелю. И вот один проехал, и у тебя есть какое-то время, прежде чем проедет еще один. Мне кажется, что минуты счастья это тоже что-то вроде такого. В перерывах между чем-то плохим и плохим у тебя тунель без вагонов…

Понимание жизни не приводит тебя к пониманию, как можно ее жить. Восприятие тех или иных вещей, когда ты находишь ответ на волновавший тебя вопрос – все это не важно, потому что в сути своей жизнь это как день сурка. Тебе предначертано жить изо дня в день, и…я бы сказал даже, что жизнь не день сурка, а сюжет “Когда плачут цикады”. Много вариантов развитий событий, которые ведут к какой-то одинаковой закономерности, потому что окружающие тебя люди словно запрограммированные роботы, не способные изменять свою программу. Искусственный интеллект без интеллекта..

Размышлял о том, что с одной стороны это хорошо. Это создает некое постоянство. Если жить в каких-то грубо очерченных рамках, можно прогнозировать дальнейшее развитие той или иной истории.

Кто-то написал пост о том, что не знает для чего он ведет блог и вообще ведут те или иные люди. И размышлял над тем, как его лучше оформлять и в целом. У меня никогда не было вопросов для чего мне блог – всегда казалось, что он для поиска тех или иных единомышленников. А сейчас он просто мой лучший друг. С которым всегда можно поболтать…хм…получается, что у меня несколько лучших друзей..

На лицо

Как бы сразу виден результат блокировки пользователей с рф’ии, не? Это основной блог, в Нотсе все не так трагично, но в среднем тоже посещалочка упала в 2 раза. Это все что вам нужно знать о том, что я сделал, даже не переводя блог в плоскость украинского языка. В общем и целом мне плевать на цифры, важнее люди. Если б не моя лень и моя украинская грамматика, то я бы перевел все еще и на украинский язык. Люблю уменьшать количество неугодных мне людей всеми доступными средствами.

В целом, руськие юзвери как тараканы. Все равно лезут через VPNы всякие и проч…руськие, неугодные мне граждане, идите нахуй. Устал уже удалять коменты всяких руських дебилов в Ютубе…

С другой стороны…

tes
#мысли #блог

Задумался, все-таки, о некоторой монетизации, но непрямой. Делаю я уже второй проект на тему всяких там преобразователей напряжения. второй раз покупаю в офф. магазине железки. Вот и задумался, почему бы не попробовать дать запрос представителю магазина на тему “я вас порекомендую как официального представителя/продавца, а вы мне скидку сделайте”.

Конечно, это не столь же круто как “получитьтоварнахаляву”, но…в кои то веки я буду иметь какой-то профит с того, что я и так делаю. Да и в такой рекламе нет ничего плохого, т.к. статьи я пишу хвалебные только о том, что действительно зашло и стоило своих денег. Вдруг это будет иметь какой-то реальный смысл?..

Будем пробовать..

“Целуй мой юзерпик читай заметки”

  • именно так подумал я, когда осознал, что случайно снес базу данных сайтомагазина. А ведь начиналось все с “таааааак…надо сделать бекап, чтобы ничего не слетело”

Все оказалось более прозаично, ибо Русь умный – Русь чистку сделает, да? Естественно! А что первое под расход? Старые БДшки проектов…и вот сношу я значит загадочную базу с загадочным названием pavlin (первое название магаза), начинаю искать базу магаза, а нее нет…глупенькай мозг начинает вспоминать, что БД была одна.

Ну в общем не радуйтесь – это была одна из двух БДшек что я первыми бекапнул. Сразу создал другую, переименовал, восстановил со скачанного файла и все бегает. Но сие никак не умоляет моей безмозглости делать “бекап” в 3 часа ночи 🙂