Задумався над тим, скільки коштує творчість? Тобто, наприклад. Хтось має камеру. Додаємо до того вартість об’єктивів. Додаємо (якщо платно) вартість розміщення робіт. Підписка чи ще щось. І..яка ціна вимальовується?
Питання вартості завжди доречне там, де ти себе все ще питаєш “а чи не забагато воно коштує?”. І я цим питанням задаюсь кожен раз. По кожній камері що мав. Тобто, уявімо, що камера коштує 20000. Ти собі кажеш “ні, то дорого”. Чи можна припустити, що якби тобі дали 20000, ти б погодився нічого не створювати, бо ж “тобі заплатили такі великі гроші”. Чи це так не працює?..
На мою думку, сама ідея творчості не має мати меж. Будь яких. Бо ж то щось унікальне. Але то добре “у думках” так. Фізично ж ми залежимо від багатьох тих самих “фізичних” факторів, що впливають на наш вибір. Але чим далі, тим більше ловлю себе на думці, що то лише в мене так. Бо ж багато людей створює щось дивовижне на досить прості камери. Певна людина може крейдою на землі намалювати те, що ти не зможеш зробити найдорожчими в світі фарбами. Мабуть, воно або є, або його немає. І все ж…
Розділимо це все на два. У творчості співпрацюють тіло і душа. Для тіла важливо те, що ти відчуваєш, коли щось створюєш. Для душі сам процес. Мабуть зараз, з тою реальністю, в якій живемо, душа знаходиться наче в клітці, бо не можеш якось відволіктись. Тіло ж думає, що щось не так не з точки зору наповненості, а з точки зору технічного підходу. І маємо що маємо.
Ми сподіваємось що та чи інша придбана річ прибере війну і все інше, і ми зможемо створювати щось як раніше. Але проблема того самого “як раніше” в тому, що його не існує і вже не буде ніколи після. Багато чого втрачає сенс, коли не бачиш свого завтра…