Позначка: думки

Люблю нетипову зовнішність…

От як цей чоловік, наприклад..

В кожній людині можна щось знайти. Побачити щось цікаве. Часом можна побачити щось нове, якщо спробувати забути її лице, і подивитись наче вперше. Чи багато людей, загалом, замислюються над тим, як виглядають зі сторони? Маю не увазі не зовнішній вигляд чи парфюм, а як їх хтось бачить чи уявляє…бо в кожного ж своє сприйняття інших.

Хтось малює фарбами на аркушах, я малюю фарбами на собі…часом цікавий досвід, часом смішний (хто відмивався від чорної гуаші – зрозуміє) 🙂

Колекціонер

Скоро почну колекціонувати україномовних виконавець, котрі голосом нагадують “Один в каноэ”. От не днях наткнувся на цю композицію

І після “Настя зникає” це вже другий виконавець, котрий мені голосом нагадав той гурт…

Хоча, може то мені ведмідь на вухо так наступив…бо тут я чую пів пісні Океан Ельзи..

 

Вже писав і повторюсь…

..Девіант наймиліша соціалочка з точки зору..моральної підтримки, чи фзсь як назвати…щось подивився – отримав натхнення. Відмітився в когось, в тебе хтось відмітився…і ти такий “атататаприємненькоооооо”…розмістив котика – тобі накидали лайкашок і норм. Серед тих хто накидав знайшов ще парочку цікавих людей для себе…

І хоча кількість підписників нічого не значить там, тай загалом, але сьогодні їх там в мене стало більше сотні. На моїй пам’яті це рекорд по кількості людей десь на мене підписаних. Може, якби я був не таким гімнюком і не видалявся звідкілясь, то десь було б і більше, але ж я гімнюк, і…це ще один доказ, що найбільш комфортна і приємна для мене атмосфера саме там…

До речі, найбільша кількість опублікованих мною знімків теж там…тобто тут https://www.deviantart.com/revolytion

Полички для щастя

Замислювались колись, скільки вам потрібно поличок для щастя? Збираючи стелаж, замислився над кількістю поличок, котре необхідне для хобі.

Кожен з нас має якісь хобі. Для того, щоб воно не закидалось у довгий ящик, на мою думку, воно має бути десь на видноті. Уявимо, що це поличка. Хай буде класична книжкова поличка, довжина близько метра.

Я б виділив дві полички під фотографію. Одну під камери/обладнання і ще одну під об’єктиви до камер. Дві полички виділив під всякий прикольний мерч (фігурки різні, і все таке інше). Дві полички під радіотехнічні штуки. Хоча, краще три. Можна ще всяких комп’ютерних штук додати туди ж. Поличок 4-5 під пазли. Бо їх багато не буває. Ще одну поличку під різноманітні спеції. Бо ж часом цікаво щось смачненьке приготувати. Якщо вважати хобі роботу по дому, то під електроінструмент потрібно цілий сарай, але якщо рахувати поличками, то, мабуть, три. Чотири. Одну поличку під квіти. Бо ж як інакше. Одну поличку під книги. Читаю зовсім небагато, але є речі котрі хотілось би мати. Нарахував 19 поличок 🙂

Стоп! Додайте ще одну! Золоту колекції вінілу ще треба мати про всяк 🙂

Чим люди дивніші тим думки димніші

В певних людях (не буду тицяти пальцем. Ото. Ото он ото. Ото про тих) є певна рандомна жорсткість. Типу ти до них нормально, але відчуваєш певний “холодок” (хотілось сказати холодець, але ніт). Одна частина тебе каже “люди бувають різні”. Інша каже “люди бувають реально прохолодні, як риса характеру”. Третя каже “тобі здалось, все не так, бо так бачиш і відчуваєш ти”.

Загалом, ти ніколи не знаєш, як воно є чи було насправді. І навіть спитав – ти не отримаєш відповіді. Тож нема чого питати.

Хтось каже що війна, люди стали дружніші, інші та й загалом. Я кажу – люди стали добрі – добріші, а говьоні – гівніше. Бо ж інакше не буває. Навіть коли навколо війна.

І от мені цікаво, а холодні люди стають холоднішими?..

Золота серединка

Взаємовідносин між людьми, це коли ти знаєш про людину все (як тобі здається), але є щось, що може тебе приємно здивувати. Головна проблема в тому, що “приємно” для кожного своє.

Є речі, котрі можуть нас або сильно притягнути, або, навпаки, віддалити. Ти можеш навчитись сприймати це більш нейтрально. Але це ти..а є багато “хтось”..

..згадався Басов…

“Твои неслышные шаги,
Глубокий взгляд, в котором тонешь
Ты так легко меня хоронишь,
На три-десятом этаже”

Помічали?

Що коли оригінально російськомовна людина пише україномовний текст пісні, у неї нерідко зустрічаються рими з однаковими словами з різним тлумаченням. Типу “грати” (гра у щось) і “грати” (решітка). Цікаво – вони дійсно так обіграють слова, чи типу “о…прикинь! Два однакових слова з різним сенсом!”?..

Загалом, це неспроможність підібрати гарну риму. Це, у свою чергу, означає невеликий словарний запас. Люди віком 60 розуміють українську, але не дуже нею розмовляють. Люди віком 30 розуміють і розмовляють, але останнє дуже відносно. Цікаво, ті кому зараз 10 – будуть краще розмовляти, чи через тих, кому зараз 30 (батьки?) їх мова буде “батьківською”?..Риторика…