Є такі історії, котрі настільки добрі, що аж погані. І от цей фільм, мабуть, саме той випадок. Одразу скажу, фільм не поганий у сенсі “поганий”, але…
Ось вам загадка – що буде, якщо взяти Дакоту Джонсон (хтось згадає “Відтінки”, а я, скоріш, “Суспірію”), Джейсона Сіґела (“Як я зустрів вашу мати”) і Кейсі Аффлека (“Оппенгеймер”) і запхати в один фільм? Відповідь вас здивує, але буде гарний драматичний фільм 2019 року.
У фільмі розповідається історія про те, як кілька людей зіштовхнулись з проблемою, котра, мабуть, одна з найстрашніших – захворюванням на рак. І це є однією з причин, чому я сказав що фільм “поганий”. Існують фільми під різні настрої, і мені важко сказати, що може заставити людей дивитись стрічку, в котрій окрім щасливих моментів, показані також і миті безвихідності і болю від того, що відбувається з близькою для тебе людиною. Втім, це не є причиною не дивитись цей фільм, бо ж він, в першу чергу, про дружбу.
Місяць тому я писав про фільм Нова подружка, де двох людей об’єднало спільне горе, і “Друзі назавжди” в чомусь з ним схожий, хоча і зовсім про інше. В ньому показано, наскільки людина, котру інші сприймають “невдахою” і лузером, через те, що по життю він не досяг якоїсь високої мети, для інших може бути тим самим, хто допоміг пережити важкі часи і залишитись разом. Це приклад ситуації, коли друг однієї з “половинок” стає другом сім’ї, і сім’я вже не уявляє свого життя без нього.
Всередині такі фільми залишають певну “важкість”, тож явно не осінній фільм. Хоча й акторська гра на рівні, і сама по собі історія варта того, щоб його подивитись 🙂
