Автор: revolytion

Рефлексії

Дійшов до думки, що речі, які я роблю в той чи інший час, не є випадковими. Вони є результатом внутрішніх роздумів. Тобто там, десь всередині, я прийняв якесь рішення, і воно візуалізується у вигляді тих чи інших думок, на основі яких я починаю розуміти, що ж саме я хотів тим всім сказати. В першу чергу собі. І я себе почув.

Я видалив два додатка. З чотирьох. Бо я не хочу шукати. Бо це моє сприйняття, коли…вибір зроблено?..є якась внутрішня думка, що його було зроблено з обох сторін. Не було озвучено, але. Що це той самий варіант, коли ти відчуваєш комфорт. Від слів, думок. Часом дивних, часом дивуючих. Без подвійних сенсів, але з обережністю.

Час покаже, як воно буде. А поки що мені треба виспатись за 4 години.. 🙂

Кажуть.. (думки про додатки знайомств)

..що знаходить той, хто не шукає. Але чи потрібно йому тоді, взагалі, когось “знаходити”? Продовжувати читання Кажуть.. (думки про додатки знайомств)

You’re gonna go far, kid..

“There’s something in your way
And now someone is gonna pay
And if you can’t get what you want
Well, it’s all because of me”(c)The Offspring

Не буду починати думку з речі, від якої знову в когось підгорить. Тому буду казати просто і лаконічно. Коли закриваються одні двері – завжди є інші (тут місце для жарту про чорний хід))). Чомусь згадався дурний старий серіал (Arrested Development), в якому був жарт про фокус, в якому з гея зробили натурала, а з натурала гея. Але давайте будемо об’єктивні.

Будь-які взаємовідносини складаються з багатьох речей. Тактильність (обійми), підтримка (психологічна), зацікавленість в особистості (творчість, хобі), спільні інтереси. У випадку з взаємовідносинам сюди ще додається побут. І це не ок, коли роль жінки це “варити борщ” (для цього в нас є Клопотенко). Так само “не ок”, коли чоловіка сприймають якоюсь беземоційною стіною, котра завжди має тримати увесь всесвіт.

За останні кілька днів я почув декілька точок зору на цей рахунок, загальна з яких прийшла до того, що, жінки відчувають себе більш комфортно і безпечно у…відносинах з іншою жінкою. Так само, як чоловіки знаходять порозуміння і підтримку в… іншому чоловікові. Відмічу, мова не про сексуальний зв’язок, а саме про підтримку. І в цьому ключі завжди варто відповісти для себе на питання “чого саме я хочу і чого хочу саме я?”. Раптом, може з’ясуватись, що людині потрібен не фізичний контакт, а саме та складова, яку вона, з більшою вірогідністю, знайде серед людей своєї статі. Чи буває інакше?..

Так, інакше буває. Але статистика не втішна. Чоловік, який зможе просто підтримати жінку (без якихось “планів”), так само як і жінка, котра розуміє, що “стіна” складається не тільки з цегли, це приблизно 1 людина з 10. В кращому випадку. Інші люди будуть тягнути ковдру в бік своїх потреб, не помічаючи інших.

Запитайте себе – що саме вам потрібно. Пітримка, чи взаємовідносини? Звісно ж, одне не виключає іншого. Але більшість марних сподівань базується саме на тому, що дві людини шукають один в одному різних речей в конкретний період часу.

Ps я був чесний з однією людиною, і коли з’явилась потенційна партнерка, написав, що не проти спілкуватись, але в дружньому ключі, бо є людина, яка мені цікава в романтичному сенсі. Мені написали “так, мені так підходить”, і…через день людина зникла. Це про ось це…

Цікаво, що…

Під виглядом прийняття тебе таким, як є, люди часто, підсвідомо, намагаються тебе змінити. Змінити під себе. Вони тобі кажуть “так, це добре. Я приймаю тебе, але…” – і ці маленькі “але” не помітні. Вони не звучать буквальними “але”. Просто нагадують таке собі дресирування. Коли твою реальність і твоє сприйняття себе і того, що “ок” та “не ок” замінюють на зручні для них. Внутрішньо ти думаєш, що тебе сприймають таким, як ти є. Насправді ж просто непомітно тебе перетворюють у щось. Щось, чим ти вчора не був.

Іноді відчувається, що дорослі жінки це найбільш маніпулятивні люди, які втомились “шукати такого як є”, і…просто ліплять з тебе чи когось іншого щось, що буде максимально відповідати їх вимогам. Якщо зліпок не виходить – викидають і йдуть шукати наступний. Досвід з психологинею саме так і сприймається зараз. Просто, знову ж таки, чим далі ти відходиш від досвіду – тим більш ясним стає, що це було.

Чи може доросла жінка сприймати тебе таким, який ти є? Тут два варіанти. Якщо вона “проста” людина (це не ті, хто пишуть що вони “прості”, це ті, хто скаже тобі що 22=5) – їй пофіг, який ти. Якщо ж вона чітко знає, що 22=3 – з тебе будуть щось ліпити. Знову таки, є дурна думка, що деякі люди йдуть “в психологію” саме для цього. Не для розібратись в собі. Не для допомогти іншим. Для маніпуляції з тими, відносно кого це зручно. Навчитись “читати” людей, на яких…ти просто не витрачатимеш свій час. Це як проходити ігри з чіт-кодами.

Хтось скаже, що в психологію пішов, щоб захиститись від маніпуляторів, але…він не помічає, як сам ним стає. Бо саме він знає особливості роботи таких людей. Мабуть, тому, одна з причин, чому я намагаюсь бути подалі від людей, які вибрали для себе цей напрямок як роботу. Розуміння, що ти будеш вічним пацієнтом. Безкоштовним піддослідним, який завжди поруч…

Я мав досвід перебування в стаціонарі психіатрії і знаю, як це – відчуття безпорадності, коли від твого “хочу” нічого не залежить. Це найстрашніше відчуття, з яким я стикався. І то тільки здається, що таке показують лиш у фільмах. І коли ти стикаєшся з цим наглядно – немає нічого страшніше…

Чи взаємовідносини з психологом це про щось схоже? Чи важко з них вийти? Чи легко тебе відпустять з них?..не хотілося б дізнатись…тому, може й на краще, що мене сприйняли “слабким” для себе.

Соціальний круїз-контроль

Хоч і не володію авто, але в будь-якому транспорті є такий термін як “крейсерська швидкість”. Тобто це найбільш корисна швидкість, за якої ти маєш найменших розхід пального. А що, якщо це використати відносно нашої взаємодії з іншими людьми? Продовжувати читання Соціальний круїз-контроль

Вонг Карвай

Була в мене людина, яка закінчилась на початку року. В мене багато було людей, але окремо я виділяю не всіх. Її виділив. Продовжувати читання Вонг Карвай

Реальність знайомств в Україні 2.0

Продовжую вивчати особливості будування взаємовідносин у віці 30+. Все більше схиляюсь до думки, що двом чоловікам легше завести взаємовідносини між собою, ніж будувати класичні гетеросексуальні відносини. Чому? Продовжувати читання Реальність знайомств в Україні 2.0

Реальність знайомств в Україні

Після кількох тижнів “досліджень”, я дійшов до неодностайної думки. Приблизно 4 з 5 людей на платформах шукають не взаємовідносин, а…підтримки. Так-так. Саме підтримки.

Одразу скажу, що я не проводжу експериментів над людьми чи дослідження заради досліджень. Просто я звик спостерігати за тенденціями, які відбуваються, і спостерігати за тим, як відбуваються ті чи інші речі. Тому це не означає, що це було зроблено для дослідження без згоди людей. Просто власний досвід.

Одна людина мала моральне виснаження від роботи і побуду. Як вона потім сама ж скаже – їй була потрібна сильна людина поруч, яка б могла її підтримувати. І це цілком логічно, бо ж живучи в цій реальності, на п’ятий рік війни, будь-хто потребуватиме підтримки.

Друга людина опинилась в реальності, коли її рідне місто постійно під обстрілами і вона змушена була виїхати в інше, більш безпечне місце. Нове місце, нове життя, маленька дитина. Можу посперечатись за те, що багато хто в цьому прикладі побачить саме себе. Бо, на жаль, це не поодинокі приклади людей, які змушені час від часу змінювати своє місце проживання. Не у пошуках “щасливого життя”, але у бажанні просто побути в більш захищеному просторі. Всі ці люди могли б виїхати за кордон, але вони українці – вони хочуть лишатись вдома, хоч цей “дім” і змінює свою локацію.

Ще кілька людей шукають, в першу чергу, дружнього спілкування. І, часом, саме в спілкуванні люди знаходять відлигу – в розмовах про творчість, кінематограф, спільні хобі. Але складається відчуття, що всі люди думають не про майбутнє, котре настане завтра. Вони живуть сьогоденням, намагаючись знайти “доступні джерела живлення” в інших серцях.

Реальність динамічно змінюється, ми наче ті супутники на обріті планети – рухаємось країною хто куди, шукаючи місце, де нам буде хоч трішки спокійніше. Який шанс, що два “супутника” виберуть один і той самий маршрут? Думаю, він дуже відносний. Бо зараз кожен з нас немає чіткого розуміння, що саме називати своїм домом. Для когось це інше місто, для когось інша країна. І саме тому люди шукають підтримки в комусь близькому. В рідній мові. Щоб отримати хоч якусь стабільність.

Проблема полягає в тому, що всі люди, котрі живуть в однакових умовах – так само однаково потребують цією самої підтримки, а її ресурс не безмежний. Тому ми отримуємо замкнуте коло з сподівань, які не виправдовуються. Люди росходяться в пошуках не іншої людини. Не взаємовідносин. Люди йдуть далі шукати підтримку від тих, в кого воно її ще не отримали..