Автор: revolytion

From Zero

Якби я був більш нормальним, то взяв це собі за нік, а так…мабуть, це досить точно окреслює моє ставлення до світу зараз. Видалив обидва Девіанти і не шкодую про це. Бо годі розділення на два. Хочу бути цілим. Хочу різну творчість в одному місці. Хочу, щоб мене сприймали загалом, а не по частинах. Тож…най буде з нуля. В іграх мені завжди подобалось починати наново. Чому б так не спробувати хоч раз у житті?..

Емоційність

Сьогодні я хочу знищити це місце. І не тільки його. Просто з його почати. Але цього не зроблю. Просто щоб знову не бути собою. Бо легше за все просто бути собою…але я думаю, що дуже скоро його не стане. Чомусь цей текст згадався, сплив…

Here, in the place we were before
Where I used to hate these walls
Now I miss them even more
Fate, is it why we fell apart
Or just what we tell ourselves
When we′re lying in the dark(с)The Material
Це місце все менше сприймається домом. Бо якщо ти себе відчуваєш в ньому не зручно – до біса таке місце. До біса все з чим чи ким ти відчуваєш себе незручно…

Пізніше

Завжди доходить пізніше, що то був перший досвід, коли я ледь не заревів через…серіал? Охох. Дивне було відчуття. Тобто, коли в тобі викликає емоцію не момент, а пісня. Дуже, дуже дивне відчуття.

Загалом-то позбавився залежності від людей, отримав залежність від музики? Чемпіоне…чесне слово…втім, це всяк більш стабільно..

Шість літер

Мені б хотілось писати ці думки не тут, і не цією мовою, але матеріальний стан зобов’язує схаменутись і…замовкнути. Тож..про що це я? Продовжувати читання Шість літер

Виклик

Мабуть, мої дії останніх часів, це такий собі виклик. Першочергово самому собі.  Чи можеш ти бути таким, як є? Чи готовий ти дивитись на світ своїм нахабним поглядом, коли лишаєшся “голим”? Чи вистачить сил відповісти на всі “чому?” і “нащо?”.

Мабуть, не даремно, саме праве. Бо так цікавіше..(Sa посміхається..)

Цікавий факт

Коли я бачу, що було забагато переглядів однією людиною, не рідко натрапляю на таку статистикуРозуміючи, що більшість переглядів пройшлось по тегу “18+”. Поняв-приняв. В наступному варіанті блогу основна категорія буде просто 18+ 😀

Мій дім – моя фортеця?..

Будинки, в яких я жив, знають, що одна з найрідших моїх якостей це…фамільярність по відношенню до них. Завжди відчувалось, що в мене “є хтось інший” – умовний будинок, якого ніхто не бачив. І все найкраще я роблю в ньому і для нього. А там де живу просто слідкую за станом і підтримую. І от сьогодні я зміг якось сформулювати думку стосовно цього всього.

Я зроблю так, щоб місце, в якому ми живемо зараз (будинок), було значно кращим ніж на момент, коли ми в нього переїхали. Бо вірю, що місце віддає стільки ж любові, скільки ти в нього вкладаєш. Тому я зроблю все так, щоб тут було файно і комфортно як жити, так і відпочити. Не важливо, коли і кому належатиме цей будинок потім, через певний час. Це буде потім, а це зараз. Але я знаю, що саме “своєю домівкою” я буду вважати те місце, де я, банально, захочу повісити на стінах зібрані нами пазли. Це буде знаком того, що ми, нарешті, вдома. І лишилось тільки знайти це місце. В нас вже є досвід, розуміння, і в цілому розуміння своїх потреб. Тож наступний раз має бути тим самим, де ми відбудуємо свою “святую обітєль” (привіт Шаман Кінг). Ви все ще сприймаєте серйозно думки людини, котра цитує анімешку?)))