..і Корсунь непоганий варіант. І звучить мило, і природа є. Ще б хоч один з варіантів будинків підійшов, і…”можливо це і є саме те. Те що мені так треба..”(с)Ostriv
Категорія: Думки
Самопокращення
Помітив останнім часом, що коли пишу якісь записи у основний блог, типу останнього, намагаюсь якось “виправити” манеру написання. Перечитую, переписую, виправляю. Спроби навчитись доносити свої думки і інформацію у більш зрозумілій формі. Більш правильній? Можливо. З іншого боку, я не йду на якісь курси. Не читаю літератури по “правильному написанню”. Бо на мою думку це саме “правильне написання” є “сухі” тексти. Коли все вірно, але чогось немає. Чогось свого. І от, якщо так подумати, це саме “своє” в кожного…ем…своє. Тобі або подобається манера написання, або ні. В якомусь сенсі, мені важче українською доносити всі ті думки, що в мені є. В тій формі, в якій я це бачу. Навіть гра слів не та. Точніше фрази часто ламаються.
Здебільшого, “мої читачі” це або знайомі, або ті, кому потрібна технічна інформація. Обидві категорії отримають інформацію в будь якому вигляді, тож…
Мабуть, тут більше перфекціонізму. Просто хочеться, щоб все виглядало так як ти собі уявляєш..
One more time
Якось в дитинстві батько вирішив, що я вже дорослий, тож…купив мені лотерейний білет. Миттєвої лотереї. Перевірити наскільки я “фартовий”. Ну…як головне розчарування в житті – я не міг зробити щось корисне на поприщі вдачі, тож…білет виявився програшним. Не суть важливо. Важливіше інше.
Мій батько був досить азартною людиною, тож часто грав у ці всі лотереї. В нього була своя “схема”. Часом вона вигравала, часом…коротше ми не були тими, хто виграв джекпот. Якщо коротко. І я час від часу перевіряю цю, свою “фартовість”. І кожен раз нічого з тим не змінюється. Однак! Є інше, більш важливе.
Справа в тому, що хтось народжується “фартовим”, хтось “розумним”, хтось “майстровитим”. Не мені і не батьку не дісталась та сама “фартовість” (хоча, був день, коли він відкриваючи одну пляшку пива вигравав іншу, і так разів 3 підряд. Ото було свято). Йому дістались руки, котрими він міг заробити значно більше, порівняно з тими виграшами. Мені (в тому чи іншому вигляді) дістався мозок, завдяки котрому я можу легко помножити якусь суму (грошову) на 1.5 чи 2, при цьому часом навіть не використовуючи свої гроші. Тож…
Мораль така – дурня всі ті розіграші, лотереї, і інше схоже на них. Підійди до дзеркала. Подивись в нього. В тому, хто відображається, певно є якийсь талант чи навичка, завдяки яким він зможе отримати більше своїми руками або мозком. Ніж “фартовістю”. Але якщо виявиться, що фартовості в тобі більше – мій номер телефона у профілі. Бгг
Замість тисячі слів…
напишіть 698..подаруйте собі сокиру! Нащо? Бо то є рецепт заспокійливого ^_^
Сумні речі я звик казати з посмішкою, а веселі, навпаки, більш стримано. Так і записи – в дурних записах лише частина “дурні”, інше – правда. Скільки правди в ідеї рубання дров як заспокійливого? Думаю…відсотків 98. Стільки навіть диктатори не набирають під час виборів в їх країнах 😉
Задаюсь питанням
Чи мають “право на страждання” люди, котрі живуть поза нашою нинішньою системою? Ну, тобто. Як приклад – є люди, в котрих є клінічна депресія. А є ті, котрі кажуть “я в депресії”, маючи на увазі що їм “грустнєнько”, але не маючи на увазі клінічну картину.
Для себе я зробив висновок, що не мають. Ну, тобто. У моєму всесвіті – вони не мають такого права. Бо в моєму всесвіті є війна. В моєму всесвіті ідея “переїзду” потихеньку криється тазом, хоча у всесвіті людей, котрі зовсім втратили житло, моя ситуація теж така, в котрій я не маю права жалітися. Тож…я не жаліюсь-жаліюсь, просто мені “незручненько”. Мабуть, коли людина з іншої країни каже, що їй “погано”, вона має казати “незручненько”. Бо погано тим, хто є тут. Навколо. Мені “незручненько”, бо ми живемо на західній, і “незручненько” через те, що хтось страждає більше за нас. Але моє “більше за нас” це коли в тебе ситуація зі здоров’ям не стає краще, бо 90% проблем пов’язано (певно) з психосоматикою, котру не вилікуєш, знаходячись у країні, де йде війна, бо через цю саму війну і є ця сама проблема.
Я стаю звірем для тих, хто знаходячись десь під сонцем вирішить сказати мені, що йому “погано”. Бо навіть викресливши мене і мою ситуацію – є сотні тисяч тих, кому гірше. Гірше тим, хто лишився без домівки, кінцівок, близьких людей і всього того іншого, що неможливо якось передати словами.
Коли ви знаходитесь за кордоном і пишете людині з України, котра живе зараз там. Пишіть просто “мені незручненько” жити в Болгарії (Польщі, Німеччині, будь де). Годі вже ці ваші “мені важко”, “мені погано” – і все таке інше..
іКотики
Ну…ви зрозуміли, так?..то мій тонкий гумор..
Котики
На одному знімку продажу будинків побачив іграшку – качечку. Згадав, що в мене була така ж. Але були і інші. Більш дивні. Ну, тобто. Це зараз я розумію що дивні, бо ж то були “частини когось”. Декстер стайл пост. Охох. Продовжувати читання Котики
І про прив’язаності
Гм..наштовхнувся на досить цікавий запис. Як завжди – міряю по собі. Продовжувати читання І про прив’язаності
“..дайте нам спокій від ваших щоденних атак..”
До речі, забувся за неї. Нагадую собі. Замислитесь – 2007 рік. Тобто альбом 2007 року.. Продовжувати читання “..дайте нам спокій від ваших щоденних атак..”
Бізнес квітне
Якщо так подумати, в мене дивний пасивний дохід з блогу. Ну, або ж, з Ютубу. Тут коли як пощастить.
Справа в тому, що за останній рік до мене кілька разів звертались – хтось по ремонту стілусу до графічного планшета (з ролика на Ютубі), хтось по ремонту зубної щітки звідти ж. І от, якби не ці публікації, цього б відклику не було. Розмірковую – я вже продався, чи ще ні?..
Мабуть, слід розділяти відносно головної цілі. Моя ціль – донести корисну інформацію, з якою я стикнувся. Часом сам до неї ж звертаюсь. Як от коли ремонтував останню камеру – дивився по своїй інструкції, де гвинти приховані на ній. В іншому…мабуть просто приємно, коли до твоїх (не прямих) послуг звертаються.
Якщо виходити з думки, що кожна людина має свою специфікацію і напрямок роботи, мабуть мій напрямок це сфера обслуговування. Не в кафе, але по техниці. Найбільш вдало я себе проявив саме в цьому напрямку. Паралельно з цим напрямком йде торгівля. Хоча з моєю “соціальністю” то, скоріш, “метод від протилежного”.
Відчуваю себе конструктором, котрий лежить на столі, певні деталі напів-зібрані, інші лежать аби як. Лишилось це все зібрати до купи..ну от…знову музичний тріп…
“..Зібрати би до купи
Скласти з них мозайку
Але чомусь так тремтять руки..”
ви як хочете, а я пішов слухати…