Категорія: Музика

Наизнанку не значит внутрь

67f690ea109e90d9e71da35b0abb5139
#музыка

“..Без тебя не могу уснуть
Как с разбега мне камнем в грудь
Как разбилось стекло, покатилась ртуть

Когда нет никого и как набегут
Не страшись ничего, я побуду тут
Скоро станет прозрачной вся эта муть
Вдохнуть выдохнуть
Выдохнуть вдохнуть…”

слушая первый раз, я не особо разобрал своего отношения. Послушал как люблю, в наушниках и ночью. Мне нравится строение рифм, в целом даже речитатив. Музыка…создается ощущение, что это композиция для моих вечеров. Ночей. В этой композиции я вижу депры не меньше чем в Летове в своих 17 лет. И это тянет ее для меня. Все эти “Ты просто дыши…дыши…дыши…”

Спасибо, я не ем друзей, а они меня…

323
#музыка #Т!

Это был ЗБС концерт, и…надеюсь когда-то таки приду к тому, о чем в этой композиции…

“Давай, расскажи-ка мне про белки,
Без мяса, мол, не поднять и руки,
Без мяса, мол, не бываешь ты сыт,
И про витамина B дефицит

Спасибо, я не ем друзей, а они меня…

Нет! — смерти напрасной,
Лишь бы голод утолить,
Ни рыбы, ни мяса
Мне не нужно, чтобы жить!”

И не забудь…

32-min
#музыка #art

“есть те, кто быстрее пуль,
И если расчёты верны,
Но видит ли кто-нибудь
Весь этот мир непролитым молоком,
И всё ещё далеко,
Так далеко до конца войны..”

Кажется, я нашел почти идеальный арт для комнаты с компами
А еще с деньгами вроде плюс-минус будет все, но арт важнее 🙂

“Я рисую жёлтых ящериц, розовых змей…”

35e3398d65cd04ac748fa1720dcd8c5e
#музыка

Пожалуй, это все-таки лучшая версия этой песни. Даже, в чем-то, лучше откровенно Басовской версии

“Мы одни на целой земле, в самом сердце моих картин
Целый мир придуман, целый мир придуманных истин…”

Этой весной ты рисуешь ее…

“Эта весна ничего не должна –
Ни детским садам, ни военным частям.
Эта весна никому не нужна,
И, как собака, рада гостям.
Солнце её освещает и просит репоста,
Ты подставляешь ему свои кожу да кости.

Она бежит реченькой, летит ласточкой
До самого млечного и звёздных кластеров,
Кому-то нравятся такие фломастеры,
Но ими надо владеть мастерски.
А ты с виду и сам мастер,
Но она стреляет из нейробластера
По выползающим из укрытий
Стереотипам о Маргарите.”(с)Princesse Angine

“Я – патріот своєї планети!”

Актуально, хоть и не о том

“Я – їжачок, побачив сідниці оголені, оу,
Спроба деморалізувати насправді тупа провокація.
У відповідь лиш посміхнувся здивовано –
Якої від мене чекали реакції?..

Небо розірвано на дві частини,
А космос зачинений на шпінгалети.
Зафіксуй мою голову щільно,
Я – патріот своєї планети!”

Не сумуй за тим, що зникає назавжди…

Вчора було багато музики, а я її знаходжу і знаходжу. Тому цю кидаю сьогодні. Це, знову ж таки, той випадок, коли на ЄБ можна щось знайти цікаве. І чи варто казати, що цей колектив набрав майже найменшу кількість балів…

“Я злий через те, що в моїй голові,
Через те, що в твоїй голові.
Я злий через те, що вони, або ми,
Через те, що вони вірять ЗМІ.

Я злий через те, що вже мої турботи,
Танки, стрічки, флаги і квоти,
Політика, пропаганда,
Де ж мої гітара і ноти?..

Де вітер без пилу,
Світ без війни,
Сонце крізь хмари,
День там, де ми.
Тільки ми, тільки ми,
Тільки ми, тільки ми!”

Ви лише гляньте на цей виступ…хіба це не шик? Так, може не ЄБшна тема, але ж круто! 🙂

“Мила моя, так чи не так.
Коли нас двоє, вітер має інший смак.
Мила моя, в твоїх очах.
Досі є щось, що в мене зриває дах.

Не питай, що буде завтра.
Багато чого, зникає назавжди.
Ніч пролетить, змиє все зайве.
Не сумуй за тим, що зникає назавжди.
У-у-уууууу, у-у-ууууууу.”

І про котів…

Кому треба, той зрозуміє 🙂

“Де вони, де вони:
Тихі добрі слуги світлої моєї сторони?
Де ви, де ви?
Знаєте, мене обсіли леви.
Знаєте, тут,
Де я замітала – виступив бруд!

Де мої слуги? Де мої факіри?
Де мої змії? Де мої шкіри?
Демони-кати, демони-звірі,
Де вони, де вони засіли?”

Люди у задумі…

Бувають випадки, коли зі 101 разу щось знаходиш, так і тут…іноді зустрічається те, що хочеш слухати по колу, раз за разом. +1 колектив? Можливо

“Маленький хлопчик калачиком,
Скажи, а в мене який синдром?
Скажи як є, скажи “тру”:
Коли я вперше напівпомру?
Маленький хлопчик, ти тут, ти є!
У тебе тіло – воно гниє,
А в мене перший літак до США,
І збоку трохи гниє душа.

Люди у задумі,
Люди-сади, люди-статуї.
Нам би лягти, а вам встати би.
Люди-вірші
Знають більше…”