Will this silence disappear? Продовжувати читання I just want to scream, spit out my disease..
Категорія: Музика
Як, навчитись відчувати невагомість?.
Oh please don’t run away from sweet surrender..
..I am not the enemy, my touch can be so tender.. Продовжувати читання Oh please don’t run away from sweet surrender..
Коли в екранах тихо, говоритимуть вулиці..
Рідко зараз щось чіпляє з українського, але ось це… Продовжувати читання Коли в екранах тихо, говоритимуть вулиці..
Це ахуєнно…
Не дякуйте..
Студійку б…
Ps студійка
Звуки душі
Чи всі люди бачать чи чують щось однаково? Свого часу я розмірковував над тим, що є люди, котрі можуть не подобатись комусь, але я знаходжу в них щось симпатичне. І вважав, що це бачу лише я і ніхто інший. З часом прийшло розуміння, що моє сприйняття є таким самим середньостатистичним як і у інших, відповідно будь-яка людина з того ж класу населення буде сприймати якусь конкретну людину, скоріш за все, так само як і я. Інша справа музика.
Коли я сьогодні їхав і слухав пісню, замислився, що я не знаю, як її може сприймати хтось інший? Бо ж для нього вона буде звучати зовсім інакше і зовсім по іншому. Він не вбачатиме тих самих сенсів що і я, когось воно і зовсім буде дратувати. І те що нам подобається з музики може комусь дуже не подобатись. Багато людей над цим не замислюються, але ж…ми не з тих, чи не так? 🙂
З цим всім прийшов до думки, що створив для себе світ, в якому ті чи інші речі пов’язані між собою, через що я цілком можу набирати дописи типу цього, слухаючи свій плейлист, і не можу зібрати думки, якщо на фоні звучить якесь відео з Ютуба або щось інше. Бо ця музика є частиною мене і вона є “фоном душі”. Він може бути зрозумілим лиш тобі, тому щ це як твій власний будинок і чийсь чужий – “вдома” ти можеш почуватись лише у себе, і така фраза як “почувайся як вдома” втрачає всілякий сенс, бо ти не можеш десь в іншому місці почуватись як там, де ти звик.
Я думаю, що було б чудово, якби ми могли дати комусь послухати свій плейлист і він давав можливість побачити світ нашими очима. Зрозуміти наше сприйняття. Але, на жаль, це хоч і працює, втім в дуже виключних випадках. В іншому ж наша музика, думки і світ завжди лишатимуться лише нашою “домівкою”, в якій інші будуть почуватись дискомфортно.
но будто не знаю, как…
..быть, а не казаться.
Марія радує, як завжди…
[su_youtube url=”https://www.youtube.com/watch?v=A8GcHAlAwGY”]
“смотри на меня влюблённо –
я просто хочу остаться,
но будто не знаю, как
быть, а не казаться.
смотри на меня влюблённо –
это всё – всё, что мне нужно,
это всё, что мне сейчас нужно,
всё, что мне теперь нужно,
всё, что мне будет нужно –
всё…
смотри на меня влюблённо –
тебе ведь это не сложно,
твои мне глаза солёные
никогда не станут прошлым.
смотри на меня влюблённо –
это всегда помогает.
я ничего не знаю –
может это меня и спасает…”
Насправді в цьому тексті більше, ніж хочеться чи можеться сказати. Хочеться якогось знаку зверху. Як в тому фільмі. “Постукайте в стіну три рази..”. Іноді буває так, що ти хочеш щоб тобі сказали, як буде краще. Куди піти і як зробити. Що слід зробити.
Я знаю, що ніякого знаку не буде. Тож..вирішуй, виключно, сам…
Я скажу тебе только одно..
..я люблю сейчас своё кино.. Продовжувати читання Я скажу тебе только одно..
І в музиці, і по життю…
I can’t live in a fairytale of lies… Продовжувати читання І в музиці, і по життю…
We-we watered the flowers with gasoline
..now everything’s dying in front of me
Продовжувати читання We-we watered the flowers with gasoline