Позначка: думки

Пока дома нет никого – давай затушим свечи и..

..нальем какао вместо кофе…

Ця композиція відкликається в мені різними барвами…от і зараз, вона про щось нічне…перегляд чиїхось робіт. Музики…листування. Вона як таке собі заспокійливе. Я не впевнений навіть, чи не вона була першою, що я почув…вона про якийсь такий комфорт…котрий зі мною крізь роки…голос, музика…я все ще не можу відпустити це відчуття. Коли шкода, що це було колись і більше не буде…і радість від того, що це записано, і…завжди буде десь поруч…наче це співає людина, не котра десь зараз існує, а що існувала років сто тому…

“Пока дома нет никого – давай достанем лестницу и на луну залезем вместе.
В воздухе звон лишь нам понятных звуков, из груди наверх летящих песней.
Сколько времени уйдет на просчёт циферблатов точных.
Зависнем в одной секунде и всё.
Всё гораздо проще…”

Цитата фром Девіант

Дуже сподобалось і зацікавило…

«Мережа Індри — це глибока й витончена метафора структури реальності. Уявіть собі величезну сітку; у кожній точці перетину є дорогоцінний камінь; кожен дорогоцінний камінь абсолютно чіткий і відображає всі інші дорогоцінні камені в мережі, як два дзеркала розміщені один навпроти одного, відображатимуть образ до нескінченності. Коштовний камінь у цій метафорі означає окрему істоту, або індивідуальну свідомість, або клітину, або атом. Кожен коштовний камінь тісно пов’язаний з усіма іншими коштовностями у Всесвіті, і зміна в одному коштовному камені означає зміну, хоча й незначну, в кожній іншій коштовності». — Стівен Мітчелл, Просвітлений розум

Арифметика

Якщо вірити підрахункам, то у нас все добре. Якщо вірити кредитній історії – то не дуже. Загалом, можна сказати що за роки існування нас тут, статки, принаймні, не зменшились. І то вже добре…бо з моєю любов’ю там-сям витрачати, думалось що по світу нас пущу. Ан-ніт. Більш-менш…

Щоцікаво

З періодичністю раз у 7 років я дивлюсь на ринок машин. Хуєю з цін. Закриваю ринок машин. Ні-ні. Я все розумію. Що всі нормальні люди купляють “бляхи”, все таке. Але ж єптітькоптіть. Це той самий випадок, коли в тебе не з’являється через ці самі 7 років розуміння, що ти став якось ближче до того, щоб щось таке купити “просто тому що ти на це заробив”.

Загалом, є дві крайні точки зору:

  1. Я так само не розумію, схуяль їздити машиною, якщо тобі треба проїхати 2-3-5 км в один бік
  2. Схуяль брати машину за 700-800к грн щоб їздити 2-3-5 км в один бік.

По справах – ровером швидше і зручніше. По “поїхати кудись” – ну..ок. Як часто ви їздите машиною кудись далі, ніж 50 км? Отож-бо й воно…

КаДри рєшають всьо або “кієвлянка, кієвлянка, кієвляночка…”

Стикнувся з отаким сьогодні…

Глядь профіль, а там…

Мабуть, кєди за 5500 роблять чийся час важливішим за твій…ну, або ж сумочка від Прада…або ж київська прописка. Я фз, як ще більше фз, чому “дехто”, хто продає обув по таких цінах, купляє зубну щітку з рук. Чи ж то “понти дорожче грошей”?..

А…точно. Мабуть шукають щітку подешевше, бо решту з різниці (5500-1600) передають військовим.

Я маю непопулярну думку. Бо мені шкода людей, котрі попали під обстріли, втратили житло, стали жертвами війни. Але коли мені трапляються отакі кадри з київщини, львівщини, одещини – задаюсь одним питанням – “чому не ви?”. Бо ж таким не проблема купити житло в сусідньому місті, чи вони мають 2-3 машини (мінімум). Але прилітає частіше по тих, хто лишається просто неба…без перспектив і варіантів…

Одностайність

Цікаво, що в житті є речі, котрі ми сприймаємо для себе одностайно, а є ті, в котрих ми допускаємо суперечки з самим собою.

Мабуть, я давно вибрав для себе ту камеру, котра мною сприймається близько і зрозуміло, і ту камеру, котру я сприймаю ідейно зрозумілою для себе. Камери від Panasonic (не важливо, яка саме – думаю, що і з L1 я б подружився) мають все те, що для мене комфортно. Тобто дивлячись на будь яку іншу камеру, я перевіряю що в ній відсутнє з того, що має Панасонік. Але цікаво ще спробувати щось інше. Те, що раніше не використовував. Щоб поставити галочку в певному віконці. Так було (і є?) з камерами від Sony. Я розумію, ща що люблять камери Nikon на прикладі, навіть, любительських моделей. Розумію, шо цікаво тим, хто обирає для себе Canon (хоч і не завжди). Мені цікаво, за що люблять Фуджі і чим таким був Самсунг у вигляді фотокамер.

Не думаю, що щось мене зацікавить у вигляді основної камери більше ніж Панасонік. А от по другій камері більше цікаво. Цілком влаштовує Пентакс, але цікаво глянути більш детально Соні, заглянути у світ Фуджиків. Хто зна, хто зна…

Сісти й медитувати…

Хочеться взяти, сісти, навушники на вуха, якась хрєнька на моніторі, слухати

і медитувати…просто. Ні про що не думаючи…ні про людей і їх тупі запити. Не про борги й роботу. Не про погоду, гілки на городі що не перероблені, війну навкруги і загалом.

День через день прокидаюсь від якогось стресу. От і сьогодні. Там дві посилки на митниці. Там якийсь придурок, котрому щось від мене треба і “отпрямзараз”, бо ж і на телефоні три пропущених і повідомлень купа.

Кредит на цей місяць закрит тай поділом йому. Піду митися, бо ж…”Зараз вимкнуть воду, і я знов не встигну змити гріх, вчорашній гріх…”(с)Один в Каное

Кліпове мишлення

Я завжди беру щось краще з того чим цікавлюсь…так і тут:

  • я прочитав це як “часто дістаю стару банку з пивом, тому що фотографії вийдуть кращими”. “…але є місця та часи, коли це найкращий інструмент для роботи”. Починаю думати, що той хлопець знає краще за мене, як розслабитись з фотіком 🙂