Позначка: думки

Класика…

Цікаво, наскільки інакше всіма нами (не вами, нами) сприймаються ці слова зараз…

“I tried so hard and got so far
But in the end it doesn’t even matter..”

Просто, щоб нагадати собі…

Ок…що не так?..

Життя, я ж тебе знаю…коли щось йде “дуже так”, щось має бути “не так”…обов’язково ж…чи це відплата за мою півтора-місячну хворобу? Чи фз…

Я звик сприймати свої успіхи як плату за те, що в мене в житті відбулось щось погане. І хоча зараз я чітко бачу те, що я сам досягаю успіху в тих чи інших речах, мені…легше вважати, що це просто інша чаша терезів…бо ж, бо ж…

 

– Головна прикраса стола що?..

Ге-не-ра-тор! Принаймні в українських реаліях 2022-23. Мій рецепт покупки генератора: купити генератор. Продати генератор, куплений в кредит. Заробити на генераторі купленому в кредит. Купити генератор на зароблені з генератора гроші (бажано, повернувши кредит). Зараз майже остання сходинка цього плану, бо ж…

Скоро осьо буде наше. Менший, потужніший, інверторний, ще й дешевший. Чи реально є потреба у генераторі, коли зараз світло є 24/7? Ну…мабуть, що не дуже. Але не хочеться кожен раз всиратися, коли чи знову обстріли, чи знову “наступлєніє”, чи ще щось типу того. З таким Геною зможу хоч зварювальні роботи у лісі робити, якщо в тому потреба буде 🙂

Очікування

Смішно спостерігати за своїми очікуваннями. Коли ти, мимоволі, починаєш думати, що щось більше. Як буде час я напишу про той серіал. Бо наскільки б він огидним не був, проблема в тому, що я цілком асоціююсь з тим героєм. Тіко шо нікого не вбиваю. Але оці ось роздуми, (г-г) переслідування, очікування. Так близько, так осяжно. І тим гидкіше?…

Ніколи не вчишся відстані, котру слід тримати відносно тих чи інших людей. Мені вона більш менш зрозуміла відносно тебе. Та й тут я не дуже впевнений в тому. Відносно інших…недарма приводив у приклад нещодавно котів. Чи довіра до тебе примарна? Життя вчить, що тільки люди, що пройшли крізь якийсь спільний біль чи дискомфорт, можуть зрозуміти один одного. Кількість опіків на серці відкриває зайві дверці?..

Якщо навчитись брати від ситуації “тут і зараз” все, що тобі потрібно, ти ніколи не будеш думати про те, що стане завтра. А зараз…

“Закрыв глаза увижу,
А, может быть, и нет,
Где в отраженье льётся
Скользящий мягкий свет,
То место, где я буду
Через сто двадцать лет,
А, может, через двадцать…
Ну дай же мне ответ!

Дай мне день!
Хочу сегодня я…
Дай мне день!
В последний раз…
Дай мне день!
Услышать сердца стук…
Дай мне день!
В последний раз вдохнуть.”

…зараз не слід шукати світла ще десь, якщо його тобі і так дають.

Для сонячних панелей є “тупий” контролер, котрий просто бере якусь енергію і передає у акумулятор. Для них же є “розумний” контролер, котрий бере максимально корисну енергію, і її максимальний запас направляє у акумулятор. Хочу навчитися отримувати максимальний запас енергії від будь якого спілкування. Щоб коли сонця не буде – було чим підживитись. В іншому…якщо тебе життя чомусь та й навчило, так це тому, що ти вмієш чітко виявляти, коли твоє спілкування з кимось не приносить йому задоволення. Це так само легко з’ясувати як і те, що людина тебе не любить. Для мене це досі є відкриттям, коли твої внутрішні відчуття читають ситуацію і подають інформацію в мозок, а мозок такий “типу шоооооооооо?!”.

До речі, повертаючись до минулого запису. З Гугла “Жінки мають кращу інтуїцію і здатні частіше вгадувати думки співрозмовника, ніж чоловіки”. “Більш висока розвиненість інтуїції властива як окремим жінкам, так і чоловікам. Жінки більш емпатичні в спілкуванні, частіше вислухають”. “Коротше кажучи, жіноча інтуїція – це якесь чуття у жінок, якого не можуть збагнути чоловіки, своєрідне чисто жіноче вміння розібратися в тому…”

Спроможність аналізувати інформацію (на мою думку) більш властива чоловікам. Я б назвав інтуїцію механізмом, коли мозок переварює певну інформацію, і робить з неї якийсь висновок. Тож, або інтуїція властива не тільки жінкам, або ж, як я і казав, в кожній людині є щось чоловіче і щось жіноче. Це стосується обох статей.

Тільки після нас…

…залишиться вітер…

Крутиться у голові другий день поспіль…бо ж, бо ж…

Якщо розділити людину на складові, в ній можна знайти різні сторони. Щось від чоловічого, щось від жіночого. Як мені казав колись уролог “щоб проблем не було потрібен ТЕСТОСТЕРОООООН! Треба щось робити фізично, мати постійне фізичне навантаження, все таке. В більшості своїй тестостерон то добре для чоловіків і погано для жінок. В першому випадку погано, якщо його немає, у другому, якщо він зашкалює. Якщо не помиляюсь, по тестам він був в нормі. Але від зворотнього, вся ця емоційність, співчуття, емпатія – все це, на мою думку, більше відноситься до жіночих рис. І то не добре і не погано. Кожна людина то суцільний вінегрет речей, що відносяться до обох статей. Як, наприклад, плакати чоловікові – то ж “не чоловіча справа”. Але коли в тебе не стає когось близького – те вже все не має значення.

Я звик розділяти себе на дві особистості, кожна з яких має свої сторони і прояви. Коли переважає перша – я роблю записи про техніку, щось майструю, займаюсь справами по будинку. Коли друга – я можу дуже емоційно сприймати чиюсь творчість чи думки. Сьогодні, мабуть, перевалює та, котра слухає ці рядки

Я б хотіла бути завжди твоєю квіткою білою.
Я б хотіла бути завжди твоєю єдиною вільною.

Я б хотіла знати, чи ти будеш завжди поруч.
Я б хотіла знати, чи ти будеш завжди поруч..
Я б хотіла знати, чи ти будеш завжди поруч…
Я б хотіла знати, чи ти будеш завжди поруч?!

Тільки після нас залишиться вітер.
Залишиться вітер.
Залишиться вітер.
Тільки після нас залишиться вітер.
Залишиться вітер.
Залишиться вітер.

І пропускає їх через себе. Бо ж моя емоційна складова не менш важлива частина мене, ніж та, де я як той молотокфігачу безперестанку цвяхи 🙂

Я дивлюсь це відео, і…

..і думаю про те, що у світі багато різних речей. Речей котрі відбуваються поза наших очей і думок. Планета живе поза нашого сприйняття тих чи інших речей, відбуваються різні процеси. Світ великий і різноманітний, і в ньому знаходиться місце для всього. Якщо провести паралелі, кожна творча людина щось створює незалежно від того, наскільки це комусь іншому потрібне. І часом знаходяться однодумці, часом ні. Щоб щось створювати, тобі потрібно бути одночасно частиною цього світу і, в той же час, особистістю. Ти зможеш щось створювати лише тоді, коли будеш в гармонії із самим собою і світом навколо. Ви кажете що “порнографія то жахливо”, а для мене “порнографія” це люди, котрі кожен день розповідають про новини. Про одне й те саме. І я розумію, що мною то сприймається зараз як насилля над собою. Коли ти змушений щось створювати, щоб…що? Зібрати лайки? Підписників? Чи варте воно того? Як за часів майнінгу, зараз тобі достатньо говорити українською і випускати відео з заголовками типу “русні пі…а”, щоб бути в тренді. Щоб тебе почули. Чи це ціна того, щоб бути “у гармонії зі світом” зараз? Мабуть…але в пеклі я бачив той світ, де і в житті і в творчості одна пітьма. Мабуть тому мені так зайшла “Lost”…

“як же виокремити з шуму радіореклам
хвилі й звуки непомітні ледь живих кардіограм?
як в неоновому світлі, в блиску глянцевих світлин
погляд щирий і відкритий роздивитись хоч один…”(с)Кімната Гретхен

Можливості розбещують

Поверніть мене в 2011-12. Часи, коли ти брав Pentax K-5 II (бо варіантів, як і грошей, було не багато) і…вважав його найкращою камерою. По-перше, тому це була дзеркалка, ще й нова, ще й за такі гроші (близько 1100-1200 у.о. на той момент, на хвилинку), а по-друге, бо ж…а що могло бути краще, загалом?

Зараз в мене більше можливостей (у межах розумного) стосовно того, якою камерою користуватись. Але це розбещує і закінчується тим, що…ти не маєш розуміння “кращої”. Бо ті що “краще” коштують як 3-4 твоїх теперішніх камер. А ті, що можеш собі дозволити, майже нічим не відрізняються.

Ніколи не прагнув мати більше чим є. Завжди вистачало того що є в той чи інший час. Більш того – вдячний за те що є і за те, якою ціною воно дістається. Але якесь дивне відчуття, що в тебе є більше ніж тобі треба, і цей вибір тебе розбещує.

С каждым днём всё дальше,чья-то боль всё лучше…

..Новый мир всё старше, каждый бой всё круче
С миру по идее, мёртвому землицы
Молоту христову не остановиться…

Чомусь згадалась саме вона…для мене ГО завжди була не про “культуру”, а про щось більш важливе і зрозуміле. Тобто, колись я вважав, що люди зі схожими музикальними смаками вже мають якусь спільну мову. Чим більш схожі смаки, тим більше вони на “одній хвилі”. І от ГО була таким собі “маячком”. Котрий ділив людей на “лівих” і “правих”. Не тригер, а просто вагомий аргумент.

І от раніше була проблема знайти людей серед усіх, кому це близько. А зараз таких людей просто не існує. Тобто з моїм сприйняттям конкретно цього колективу.

На цю тему була смішна історія…коли я “Все пройдет” ГО запустив татові…ну…я пам’ятав, що він однойменну композицію любив…тільки от проблема в тому, що у ГО це був дещо “кавер”…тоді я не міг зрозуміти, чому тато не мене так косо подивився і щось таке ляпнув…тоді я дізнався, що наші музикальні смаки різні 🙂

Все вы могли бы, но перестали давно!И заебись…

  • два рядки, а я в них бачу цілий світ…колись в мене був розбір “РПЕ” на рядки…і в кожному рядку бачив якийсь свій сенс, свою історію…

Цікаво, що в один момент зараз грає:

Зашить ледяную рану и впредь давиться леденцом
Шагать тяжело,упрямо или катиться колесом
Заглядывать в чужие окна,пытать счастливые дома —
А вдруг всё то,что ищем
прямо где-то здесь смеётся
например—внутри зеркально-новогоднего фонарика

Вселенская Большая Любовь
Вселенская Большая Любовь
Вселенская Большая Любовь

Моя волшебная игрушка в пустоте
Моя голодная копилка в пустоте
Моя секретная калитка в пустоте

Лєтова, а в інший

…И я люблю тебя дыма лесками,
самыми свежими ранами,
прожжеными занавесками,
моими джинсами рваными.
И я иду по непройденным тропам,
все чаще теряя сознание.
Я тебя люблю наперекор гороскопам,
будто бы нет правил, знаков препинания.

Чайковської…багатогранність – наше все…

Часів Метеори…

Наткнувся сьогодні на кліп. Вийшов вчора, зроблений за допомогою “нейромережі”. Не випущений раніше трек…

Цікаво, що поки я сам намагаюсь якось зібрати щось все ще живе по околицях, світ йде вперед, і років через 3-4-5 Честер буде виступати у вигляді нейрообразу, його голос буде копіювати нейромережа, а якийсь нейромонах (недайбоже) буде писати гурту нейротексти.

Виглядає цікаво. Саунд часів Метеори чи десь поруч (смішно. В голові заграла “фром зе топ то зе боттом”, не міг згадати звідки вона, точніше що за трек, а це з Гібрід Теорі, бо Метеора була пізніше, але ж, але ж…Форготтен).

Вічна дилема – чи хотів би я, щоб зіпсувались Orange House, а не просто перестали бути колективом? Щоб щось випустили, але те що було б “не на часі”. Мабуть, що ні. Зараз моє відношення до творчості LP таке, що я радий що щось виходить. Навіть додав трек до списку відтворення Ютуба, але…мабуть це саме те місце для “але ж, але ж…”

криза чи просто бiсить…

курва, невже вже тридцять?..
нiби такий дорослий

знову в листi до Санти
фунт антидепресантiв
i особистий простiр

скоро-скоро принесе
пiд рiздвяне деревце
добрий Санта тобi анти…

антидепресанти…

Гуляємо по скромному..

А лінія життя вела десь в сраку… 🙂