Автор: revolytion
Чи є кінець твоїй печалі?
Почну з того, що це один з найскладніших творів. Не з точки зору реалізації, а з точки зору змісту. Сама авторська пісня про самогубство. Про складний період у житті. Я слухав цю пісню півдня. Потім час від часу. Я намагався пережити її в тому вигляді, в якому я її бачу. Тож перейдемо до візуального. Продовжувати читання Чи є кінець твоїй печалі?
Save Me
Шось закинув я Нотс…про основний блог зовсім мовчу. Роблю я, роблю.. Продовжувати читання Save Me
Зріз досвіду
От кидаєш людині посилання на Нотс, сам перечитуєш останній допис, і такий “гм…ну сексизм сексизмом жеш!”. І на подив так, він десь так і звучить. Це, мабуть, той самий випадок, коли, часом, я роблю дописи в Нотс видираючи щось з контексту. Контекст був в кількох дописах “до” в іншому блозі. Це є, як приклад роботи, в якій було трішки інформації про те, через що саме трапився цей самий попередній допис.
За останній час в моєму житті було кілька жінок, з однією з яких двічі відбулось спілкування (одне після відновлення), з другою це відбулось двічі. Але я бачу, що людина не змінюється. Не дивлячись на свій відносно юний вік, вона йде шляхом, котрий просто повторить шлях тієї особи, на яку і була зроблена “Choke Me”. Бо хоче відчувати кохання через біль. Тільки їй цей біль буде надихаючим, а для когось іншого він буде саме болем.
Взагалі я не погодуюсь з думкою, що є “енергетичні вампіри” і “ні”. Є дофіга різних варіацій на тему людей, які мають маніпулятивну поведінку, просто ти ніколи не знаєш, умовно, що “збуджує” клітини мозку людини. Я не дарма проводжу порівняння зі збудженням, бо так само як в сексуальному сенсі кожна людина збуджується від чогось свого – так само маніпулятивна людина отримує натхнення, користуючись тобою по-своєму. І повернулась вона, як я думаю, не через те, що щось лишилось. А через бажання знову відчути мій біль. Проблема в тому, що я змінив своє відношення до неї. І моя байдужість це все, що лишилось від тієї щирої закоханості в людину.
Я обіцяв що то будуть дві останні роботи по ній (насправді була одна), і так і лишу то, мабуть. І тааааак, я теж “фанат творчості на болі”, але, дякую, мені достатньо саморуйнування для цього, щоб не шукати його цілеспрямовано у взаємовідносинах з кимось.
Цвяхи
Деякі люди проводять алегорії, що люди, чи жінки, як вино – з роками стають тільки краще. А що якщо вино спаскудилось? І стало оцетом? І з роками воно стає тільки кисліше і кисліше?..
Я думаю, що певні особи ніжної статі з роками стають тільки токсичнішими. І я це бачу. Отрута злизується з кінчиків пальців. Кажуть, жінки швидше розвиваються в підлітковому віці, ніж чоловіки. Що ж. З часом це змінює колір. Чи багато я знаю цікавих/гарних чоловіків у віці близько 40-50 років? Дайте подумати…але якщо я запитаю себе те ж саме про жінок, то побачу, в першу чергу токсичність. Це вже не сумно, це факт. Сумний факт? Можливо…
Посиджу, поспостерігаю, як воно буде розвиватись далі. Але є момент, коли ти в собі вбиваєш щось. Наче та отрута вбиває зубний нерв. І мені здається, що якщо я вже був на шляху “позбавитись від трупа”, то зараз кожне слово як цвях у кришку гроба.
Подивились Яма (2001)
Цей фільм нагадав мені часи мого дитинства – часи, коли вміли знімати моторошне кіно. Про що ж воно?
Яма це досить класична історія, в якій четверо однокласників вирішують відлинити від поїздки, і…зникнути. При цьому, за попередньою історією, батьки будуть вважати, що діти в школі, а школа буде думати, що діти вдома. Сама ж компанія тим часом планувала провести весело час у приміщенні, котре нагадує бункер. Як ви розумієте, нас чекає “оцетакповорот” з тим, що двері бункера залишаться назавжди зачиненими. Що ж насправді трапилось, нам розповість виживша дівчинка на ім’я Ліз, яку зіграла Тора Берч.
Не дивлячись на те, що фільм має тривалість всього 1 годину 44 хвилини, сама по собі історія розповідається з кількох точок зору – Ліз, як дівчини що врятувалась, і Мартіна (Деніел Броклбенк) – хлопця, який заточив кампанію у ямі. Причому з розвитком сюжету історія кожного з них отримує новий розвиток і нову точку зору на те, які події відбувались напротязі 15 днів.
Акторський склад фільму досить непоганий, окрім Тори Берч тут також зіграла на той момент юна Кіра Найтлі (подруга Ліз, Френкі). В той же час він отримав опосередковані відгуки на Rotten Tomatoes (лише 53% позитивних відгуків). Що ж пішло не так?
Почнемо з того, що це психологічний трилер – жанр, в якому ти можеш знайти безліч неточностей. Можливо саме це і було причиною, через яку він мав настільки низький рейтинг. В іншому ж картина з першого кадру і до останнього моменту тримає тебе в напружені, не даючі чіткої відповіді що саме трапилось і хто в цьому винен. І на мій погляд, фільми саме тієї епохи (початок 00-х) є одними з кращих у цьому жанрі. Вони не мали якоїсь надуманості, якою часто грішать сучасні фільми. Тобто зараз ми частіше зустрінемо трилер про те, як на героїв полює якийсь супер-комп’ютер чи вони “огрібають” від сучасних технологій, ніж звичайну історію про сильне, хоч і, дещо, хворобливе кохання.
Іноді хочеться такого…брудного фільму, який затягує тебе з головою. Не в останню чергу щоб відволіктись від всього того сучасного непотріба, що виходить ледь не кожен день. І “Яма” це саме такий фільм. Моя особиста оцінка 8 з 10. Цікава історія, цікаво закручено, гарні актори. Фільм, до речі, засновано на книзі “After the Hole” англійського письменника Гая Берта.
Имя твое – болезнь для меня…
…и нет причин, чтоб просто увидеть тебя…
Згадався мені Капітонов, раптом, через мій же допис. І згадалась одна пісня… Продовжувати читання Имя твое – болезнь для меня…
Smile
То тільки здається, що в мене в житті нічого не відбувається і я мовчу. Скоріш, навпаки. Продовжувати читання Smile
До моєї творчості можна відноситись по різному
Choke Me
“Do what I say
And don’t you ever betray me
You are here to obey me
Are you not?..” – саме цими словами закінчувався мій вчорашній допис, і саме з них я розповім про свою нову роботу і що на неї надихнуло. Продовжувати читання Choke Me

