Автор: revolytion

Люблю я ліс…

Свого часу, здається в технікумі, вчив вірш. Пішов митися, і згадався він…бо ж..

Люблю я ліс!
Дрімотний ліс.
Він партизанові приніс
Жаданий захист
І спочинок.
І не один звитяжний вчинок
Я по стежках його проніс
За нашу рідну Батьківщину.
Березу, вільху і ліщину,
Дубів могутність величаву
І навіть тихий верболіз —

Люблю я ліс.
Його по праву
Я і шаную, і люблю,
Вклоняюсь пишному гіллю,
Бо тричі щиро напоїв
Коріння буків і дубів
Своєю кров’ю молодою.
Тепер спокійною ходою
Проходжу лісом. Тихий шум
Мені навіяв безліч дум
Про давні роки незабутні
І про омріяні, майбутні,
В які ростимуть
І цвістимуть
Оці незаймані ліси,
Красу новій землі нестимуть
У вік найвищої краси,
У вік без війн,
Без крові,
Сліз.
Люблю я ліс.(с)Платон Воронько

Іноді..

Все що тобі потрібно – це випити, і…просто сидіти, вдупляти у монітор. Не більше, не менше…не вмикаючи мозок. Для людини, в котрої ця частина тіла працює постійно іноді “саме те” – просто не думати ні про що….

Вижу тебе страшно, а мне что?…

“..А мне что?
Пахнут тобой руки, одежда
Вижу тебе больно
Ты пьёшь воду,  рвешь нервы
Всё решено только..

Объясни мне, где тебя носит?
К чему эти выкрики про долгие скитания?
Я жду тебя в “пинки” и это не свидание
Всё будто бы в дымке, а дальше предсказание:
Меня так и скосит на месяц привыкания
Меняются оси, надейся и бойся
И жди моё раскаяние
Жди меня жди..”

“Вижу тебе важно конечно, конечно
Бережно-напряжно, так грешно, так нежно
Вижу тебя – точка
Ты – почва, мой берег
Всё решено точно…

Объясни мне, где тебя носит?
К чему эти выкрики про долгие скитания?
Я жду тебя в “пинки” и это не свидание
А наши поминки, давай без опоздания
Меня так и скосит на месяц привыкания
Меняются оси, надейся и бойся
И жди меня жди…”

Змінювались плани

Цікаво, як швидко міняються плани. З “гм…немає ABS? Гм…” до…а, тю. Це краще показати:

  • от щоб з моїм рівнем знань такого не сталося, краще те що планувалося… Бо ж…серед тих кого знаю, в кращому випадку всі на машинах, в гіршому на…роверах.

Ну. Стартовий капітал отримав, лишилось його примножити і вчитись потихеньку. Страшно, але цікаво. Втім…головне ж, що цікаво, чи не так?..

Коли не треба

Цікаво, як життя обертається навколо нас, а ми навколо нього. В юності мені хтось давав пораду про “не шукай – потрібне саме знайдеться”. Тоді моя думка була така, що “як же воно мене знайде, якщо не шукати”. І зараз цілком бачу, про що саме йшлось…

Час змушує приділяти увагу або людям, або хобі, або записам у блог. Про відео навіть не йдеться. Ігри в нас “поза чергою”. 

В чомусь нагадує мене в 17-ть. Коли багато онлайн спілкування, і майже нуль живого. Питання лише в тому, наскільки воно мені зараз потрібне – живе спілкування..

Скоро всіх нас замінять штучні інтелекти. Інтелекти у творчості, інтелекти у роботі, є думка, що два штучних інтелекти будуть вести такі ж штучні срачі в інтернеті на тему того, що краще. Задумайтесь – штучні срачі!! Жах просто…

Сьогодні сонце буде довго сходить…

“Прийшла така ніжна з милим голосом
То був грудень на вулиці холодно
Ми зустрілись випити кави в закладі Follower
Вечір засинаємо в обіймах одне одного голими
Цілу ніч пили кохались слухали музику
Десь під ранок ти стала стала моєю музою
Як тремтіла від моїх поцілунків і дотику
Так і я божеволів від твого глибокого погляду

Я відчуваю ритм твого серця
Мені підходить
Мені підходить
Сьогодні сонце буде довго сходить
Мені підходить
Мені підходить
Я відчуваю ритм твого серця
Мені підходить
Мені підходить
Сьогодні сонце буде довго сходить
Мені підходить
Мені підходить”

“Наповнились димом солодким мої легеніЗабулись сьогодні справи буденніМи в ліжку як цукор з зеленим чаємТи моя книжка яку я гортаю..”

Копім на блекбері?..

Мабуть, що так…хоча, скоріш на Apple iPhone 14 Pro Max 1TB. Нахрєна він мені? Вірно, він мені нахрін не здався, бо стіко ж само коштує Yamaha YBR125. Нахрєна мені вона без прав? Ну…то вже риторичне питання, що трапиться раніше – я назбираю на неї, чи назбираю здам на права. З поганого – вбитися на такому навряд чи вдастся, з гарного – це вже не юзед Хонда Каб. На Хонду є інші плани, а поки “копім на айфон” 🙂

Souls like you

Задумався, що на Девіант я шукаю не людей. Не творчість. Я шукаю душі. У моєму розумінні творчість кожної людини це відображення її душі. Не важливо – світле чи темне. Колись я почув фразу про “у темряві краще видно світло” – і це саме про це.

Творчість може показати як душу, так і якусь недалекість. Це, знову ж таки, не про погане. Просто щось нам подобається, а щось ні. Буває так, що тобі подобається половина душі людини, а інша половина ні. Неважливо.

Якщо мене чіпляє робота, яку бачу на головній сторінці, я зайду в профіль і подивлюся на інші роботи. Наскільки мені зрозумілим є стиль автора. Сумежні кути з тим, що відбиваю я. Смішно спостерігати, як твої різні сторони знаходять відгук в одній людині.