Позначка: люди

Запах сорвавшихся вниз облаков, и день, день…

В нашем городе нет не проводов, не машин
Теперь времени больше чем жизнь, не спеши
Дыши не дыши, останься здесь, в комнатах без потолков, не души,
Запах сорвавшихся вниз облаков, и день, день.

На сегодня прощай, гасим свет
Где с мыслями на рассвет…

Колись дуже її любив. Ось в чому різниця. Музику ми любимо, а людей кохаємо. Але мова про пісню, звісно ж.

Пам’ятаю емоцію і відчуття. Я не можу згадати людини, відносно якої в мене ця пісня резонувала. Є думка, що таких було багато, і це просто як якийсь загальний образ. Епілог взаємовідносин з кимось.

И так смешно, без жестов без слов в сердце
На лице выстрелы с той стороны
Все равны, все равно вместе…
Брось ключи, и дальше без нас.

Знаєте, що смішно? Цей текст я беру з сайту гурту, котрий сам колись створив…тобто сайт, не гурт звісно ж…

Ну…з K-70 мене…

Той самий випадок, коли я отримав “свою” камеру

Чому саме “свою”? Бо ж…

З певних часів прийшов до думки, що річ стає своєю не коли ти платиш за неї в магазині. Вона стає такою тільки тоді, коли ти вкладаєш в неї щось своє. Звісно ж японський соленоїд не є частиною мене самого, але він цілком зможе вирішити питання цієї камери і дасть мені можливість за скромну суму (в Україні така камера зараз коштує нова близько 26к, вживана близько 19-20к, а в мене вона буде лише за 7-7.5к приблизно). Не так вже й погано. До речі…про “непогано”

Мені подобається американська обов’язковість. Вона не завжди є такою, але ж…

Традиційно кидав офери продавцям. Традиційно отримав відповідь, і…дещо дивну. На мій запит купити ноутбук за 90 у.о., продавець….запропонував мені його забрати за 45 доларів. Як бачимо, продавець забув составити одиницю “перед”. Як результат – до мене їде ноутбук вартістю 45 доларів, за котрий я давав 90 доларів…шик?..

Творчість проти ШІ

Зіткнувся з деякою часткою хейту щодо людей, які створюють свої роботи за допомогою ШІ і…задумався, а як я взагалі сам до цього відношусь?

Що таке творчість? У моєму розумінні творчість – це процес, під час якого ти своє бачення світу та речей втілюєш у чомусь, створеному твоїми руками чи іншими частинами тіла (опустимо абзац про генітальних художників, сьогодні не йдеться про це). У творчості ти можеш використати різні інструменти, які дозволяють тобі розкрити твою ідею. Тобто, чудово мати в наявності 5 різнокольорових ручок для малювання, але краще мати цілу палітру, яка дасть тобі більше градацій (“сірого”, ха-ха. Я знову в той же степ). Але де тут ШІ?

Сам я часто користуюсь різними фільтрами. Зокрема тими, що у камерах. Я навіть чітко розумію, що я можу в тому чи іншому вигляді отримати на тій чи іншій камері, а що ні. Для мене камери різних виробників це “різні набори фарб”, якщо так можна сказати. Я або заздалегідь знаю, який результат хочу отримати, або оцінюю виходячи з того, що маю на екрані до спуску кнопки затвора. Камери від Олімпуса мають у цьому плані “хитрий” режим, коли робиться знімок відразу з усіма можливими (або вибраними) фільтрами. Читерство, але що ж.

Чисто технічно створення контенту за допомогою використання ШІ не є створенням як таким, а здебільшого використовується первинний матеріал (що в споконвічному вигляді називається крадіжкою авторських прав, і не дарма на Девіанті є навіть пункт, який уточнює, що твої роботи не можуть бути використані в базах ШІ). Тобто, коли я створюю щось за допомогою своєї камери, нехай і з використанням фільтрів або ж з пост-обробкою в редакторі – я створюю початковий продукт. Вихідний код. Ті ж, хто може використовувати мою роботу і змінити її за допомогою ШІ є в кращому разі шахраями, у гіршому…людьми, які видають себе за тих, ким не є. Вони не є творцями, тому що суто технічно вони не беруть участь не у створенні оригіналу, не у створенні “плагіату” на тему оригіналу.

Кожен з нас може сфотографувати 151 кульбабу, розмістити ЇЇ у профілі, і вважати, що він великий фотограф. Що ж. Він зніме лише “ще одну” кульбабу, але вона все одно буде унікальною. Як і кожен із нас унікальний своїм зовнішнім виглядом, голосом, інтересами. А контент, створений за допомогою ШІ, це щось подібне до “овечки Доллі” (пошукайте в Гуглі).

Тому я не бігатиму по профілях і засуджуватиму людей за те, чим вони займаються, але й творчого підходу я в цьому, водночас, не бачу…

Дивне відчуття…

Наче нескінченний тестовий період. Наскільки ж я став обережний…втім…

“Я не выдам себя, осторожность моя не напрасна,
Чем приятней начало, тем гаже финал и ужасней.”(с)Flёur

Коли людина займається промоушеном (це ж так зветься?) – важко зрозуміти, де закінчується цей самий промоушн і починається спілкування. І навпаки. Треба вчитись брати від всього по максимум. Навіть від “тестових періодів”.

Темна сторона

Є такі ситуації, в яких є варіант – щоб краще було комусь, або…щоб краще було тобі. Залежить більше не від тебе, а від самої ситуації. Цікаво, що ми часто, не думаючи про наслідки, розглядаємо варіанти, коли краще буде нам, ніж комусь. Тобто в нас прокидається наша егоїстична натура. І стають видними наші гірші сторони. Котрий день прокручую цю ситуацію в голові, і мені хочеться, щоб краще було комусь. Бо ж часом нам самим краще, коли краще комусь. Ніж розгрібати наслідки того самого “краще нам”…

Без тебя моя парадная…

Чомусь зараз, скоріш, в голові про

“и твоя кровь холодна,
как вода в моей ванной
и ты один в этой осени рваной.”(с)Chaykovska

Таке відчуття буває десь у серпні, ближче до вересня…коли ти вже відчуваєш початок осені. Знаю чому і чим викликане це відчуття. Не хочу ані пригнічувати його в собі, ані взрощувати. За це дяка антидепрам. Загалом, я не фанат їх, але ж коли ти все одно на них сидиш через свою ж нервову систему, то…чом би й не понасолоджуватись тими певними плюсами, що вони дають? З ними ти можеш казати про що завгодно, з’їжджаючи на те, що “це все вони”. Мабуть, цінність таких слів, приблизно дорівнюється таким самим словам, сказаним напідпитку.

В стані алкогольного сп’яніння є плюс. Бо перший і другий день ти ні про що не думаєш. На третій день ти починаєш розуміти, що жити так само, як попередні два, більше не слід, бо то вже в алкоголізм скатується. Зараз я приблизно у середині другого дня. 5-6 вечора, мабуть.

Проблема будь якого спілкування в тому, що з часом ти починаєш відчувати, десь під шкірою, певні етапи. Є так званий “етап Дайрів”. Він виник, коли я спілкувався з людьми на Дайрях відповідно. Ознаки його нагадують рух вантажного потягу, котрому знадобилось загальмувати. Він вже набрав ходу, несеться, і…ось. Інерція. У 7 Раси є однойменна композиція…там слова ще були..

“Сколько нужных слов
А мне нечего сказать
Инерция как плеть
Гонит меня назад
Где я мог стать
Самым главным
Поводом жить
Твоей весне
Но должен был сжечь
Я руки холодом
Чтобы узнать хоть что-то
О тепле”

Щось в цьому є. Навіть більше, я б сказав що для мене вірші Растіча за концепцією, яку я в них бачив, ближче до того ж Лєтова…з тою різницею, що коли щось цитуєш у нього – це як певний образ, котрий часом може бути чимось абстрактним, про що ти хочеш сказати. У Растіча ж, більше було по суті. Саме тому, мабуть, закінчу свою думку так:

“Расчёты компьютеров оказались неверными
В кострах красно-жёлтых сгорело последнее лето
Мне кашлем твоим окна в комнате вышибло
Да я стал суеверным слишком, наверное
А люди по-прежнему верили в праздники
За хлебным мякишем не видя большего
В надгробных надписях так мало спорного
Не жаль реального, жаль иллюзорного”

Заодно видалив сраний Тмблр. За*бав він мене. Обмежень купа та й тільки…

Роздрукувати і у рамочку

Чи то мій комплекс меншовартості заговорив, чи то дійсно приємно, коли людина, чию творчість ти полюбляєш, лайкає твої думки…

Хлопці, дівчата – це успіх!

Я не можу похизуватись тим, що пив з однієї пляшки з якимись музикантами, але мені достатньо факту, що цей комент був до запису людини, учасників гурту якої ми якось приймали у себе вдома. Іноді ти сприймаєш людей, як зірок, як щось недосяжне. Але, загалом, ці всі люди і…часом їм важливо, щоб їх сприймали звичайними людьми і відносились відповідно. Як от був фільм про Басова і його “работу в области искусства”

Це якраз фільм про те саме, про що я казав вище…

Між тим, дуже люблю цю композицію самого Грохоцького..

Дуже кайфове виконання