Косплей і холодок

Повертаючись до Девіанта, побачив дивну закономірність. Якщо бачиш косплеєра, то в більшості своїй це дівчата (бо хлопціх косплеєрів не бачив) з рфії. Можливо, одну українку там зустрічав, але то не точно. Так от, що дивне, коли з безліч фотокарток ти звертаєш увагу на якусь конкретну, ти чомусь заходиш у профіль. Зайшовши – бачиш країну, з якої людина. Але, загалом, в тебе якесь “прохолодне” відчуття. Чи то образи такі, чи я не знаю. Просто типу як примару побачив.

В певному сенсі відчуття, що люди звідти мають якусь, грубо кажучи, ауру. Більш зрозуміло – якщо взяти середньостатистичну дівчину з Твіттера з рфії, котра постить “нюдси”, і порівняти її з середньостатистичною американкою з Реддіта – ти побачиш два кардинально різні підходи до знімків. Але то про нюдси, а косплей цілком пристойний.

Відчуття, що у людей якась могилка, котра “завжди з собою”. От якщо хтось бачив анімешку Шаман Кінг (стару, не нову, нову не бачив, не знаю), і пам’ятає там пару серій, коли Фауст з’явився, і отой “холодок” від якоїсь таємниці, котру приховує в собі персонаж – от і тут так.

Отака історія, про “руську жєнщіну”, котра і в “ізбу горящую войдьоть”, котру сама ж і підпалила…

Графічний планшет збоченця

Дословный перевод описания..

Как видите, я любил чертить посреди экрана и делал это очень усердно. Также есть царапины на экране. Провод работает. Наконечник ручки отвалился, и мне пришлось приклеить его обратно, но он остался.”

Чувство, будто это человек кого-то препарировал стилусом на планшете. Surgeon Simulator, блин….

Дистанційність

Загалом, дистанційним буває не тільки навчання, а й відношення до людей. Часом дуже важливо розуміти свою дистанцію до когось і, відповідно, його дистанцію комфорту. Хтось хоче тактильності, та не завжди від когось з усіх, хто його оточує, а від когось конкретного. Комусь просто самотньо, але, знову ж таки, самотньо не настільки, щоб цю самотність розвіював будь хто.

Кожна людина може розповідати очевидні речі, але мати на увазі зовсім інше. Тому до останнього моменту з кожним треба підтримувати дистанцію. Чим далі тим краще.

Ну…десь так

Приблизно так я бачу різницю між нашими діячами культури і…газьмановимі і їм подібними…одні роблять, і не “топлять за війну”. Інші “топлять за війну” і “ліжуть наболєвшєє”.

Цікаво, я один чекаю всяких там “васілієв вакулєнко” у перших рядах на кордоні з Кримом? Все ж, як-ніяк, а мобілізація…обмежена…

Пост-размышление о “хороших” и “плохих”

Вдогонку к предыдущей записи, давайте разберемся в целом Продовжувати читання Пост-размышление о “хороших” и “плохих”

А что у нас готовится…

..ух, что у нас готовится! Подсказка – зарегистрирован еще один поддомен. Думаю, это будет наиболее верным решением. Символичный выбран день. Но…посмотрим….сначала нужно все примарафетить..

Комфорт або “…хоч комусь ходити в кедах потрібно”

Что вообще такое комфорт? Что такое комфорт во время войны? И в целом?..

Для меня комфорт – это список наблюдаемых на Девианте. Это список, в котором ты наблюдаешь чье-то творчество. Иногда взаимно, иногда нет. Не важно. Ты вдохновляешь, уходишь в чей-то мир. Ты находишься где-то там…тебе нравится это странное чувство, будто тебя понимают. Будто тебя слышат и слушают…чего не всегда можно найти вне…почему-то вспомнилась эта композиция…

====================================

Я тобі не пропоную долити в келих
Я тебе не пропагую ходити в кедах
Та допоки будуть вилиті з срібла
Хоч комусь ходити в кедах потрібно

Я собі не пробачаю такого кроку
Я тобі не обіцяю легкого року
І допоки небо держать тополі
Я тобі бажаю легкої долі
Й важкого року